Над прірвою

 

Над прірвою

Мое сочинение



І знову я була на даху нашої школи. Але цього разу я була там не тому, що хотіла забути про все, втекти від реальності, а тому, що хотілось відчути, що я з цією школою прощаюся назавжди. Взагалі я дуже часто змінювала школи, але ніколи навіть і не думала з нею прощатися. Та ця школа дуже відрізнялася від попередніх. В такій огидній школі я ще не навчалася. В ній все робиться на показ, все притворство чи підлість. Такого скупчення негідників я в житті ще не зустрічала.
Усі мої однокласники все своє життя грають якусь роль, вони ніколи не бувають відвертими. Але була одна людина, через яку мені не хотілося залишати цю школу. Цією людиною була вчителька. Вона була найкращою з усіх моїх вчителів, з нею можна було жартувати, хоча її всі поважали.
Якось ця вчителька запросила мене до себе в кабінет. Коли я туди прийшла, вона сиділа за партою і щось читала. Я привіталася, але вона не відповіла, тільки злегка кивнула головою і сказала щоб я сіла поруч. Декілька хвилин я сиділа біля неї і дивилась, як вона читає свою книгу. Дочитавши сторінку, вона поклала лінійку між листків і почала розмову:
« Чому? »- запитала вона – « Чому тобі не подобається ця школа? Я знаю, вона далеко не ідеальна, але все можна змінити, потрібно тільки прикласти зусилля»
« Я пробувала, але…» - та тут вчителька мене перебила – « Мені здається, що ти несешся в якусь жахливу прірву. Прірва, в яку ти летиш, - жахлива прірва, небезпечна. Той, хто в неї падає ніколи не відчує дна. Він падає, падає без кінця. Це буває з людьми, які в якийсь момент свого життя почали шукати те, чого не могло дати їм звичне оточення. Вірніше, вони думали, що в звичному оточенні вони нічого не зможуть знайти для себе. І вони перестали щось шукати, навіть не роблячи спроб щось знайти » - коли вона закінчила, я хотіла відповісти, але вона знову перебила мене – « Нічого не говори, просто йди і подумай чи ти ще хочеш переходити в іншу школу? І знай, я підтримаю будь-яке твоє рішення. А тепер йди. »
Я мовчки встала і підійшовши до дверей, подивилась на свою вчительку. Вона знову читала, я вийшла з класу і ще хвилин десять стояла в коридорі, не знаючи що робити, а потім пішла на вулицю. На вулиці йшов сильний дощ відійшовши метрів на 20, я повернулася обличчям до школи, але її я ледве бачила, такий сильний був дощ. Я була вся мокра, і в той момент коли я стояла, ледве не плакавши, до мене хтось підійшов ззаду і сказав: « Не йди від мене, разом ми подолаємо всі труднощі. »


Создан 02 мар 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником