Симон Петлюра

 
 

Симон Петлюра




С. Петлюра і перші нагороди України
З іменем Головного отамана військ УКР С. Петлюри нерозривно пов'язана історія створення нагородної системи незалежної Ук¬раїни. Як військовий, політичний і державний діяч він прекрасно розумів непересічне значення фалеристичних пам'яток (орденів, медалей, нагрудних знаків) для розбудови української держави. Поряд з іншими атрибутами державності (гербом, прапорами, влас¬ними грошима) нагороди мали слугувати ствердженню ідеї держав¬ності і незалежності, фіксувати в історичній пам'яті найбільш виз¬начні етапи боротьби і, з іншого боку, були виявом вдячності держа¬ви до своїх громадян, які працею та військовою звитягою відсто¬ювали її право на існування.
Розробка нормативних актів щодо нагород УНР розпочалася одразу ж після вигнання уряду П. Скоропадського з Києва у грудні 1918 р. і відновлення влади УНР. Вже 10 січня 1919 р. Рада Народних Міністрів УНР прийняла постанову про утворення відзнак «Ре¬спубліки» та «Слава України», одночасно заборонивши ношення як орденських, так і інших зовнішніх відзнак колишньої Російської імперії. 24 січня 1919 р. Постанова РНМ набула сили Закону УНР. Цей закон, поряд з іншими членами Директорії, був підписаний і С.Петлюрою.
Закон 24 січня 1919 р. проголошував заснування в УНР особли¬вих відзнак — «Республіки» (2-х ступенів) — «для тих громадян України, котрі особливо відзначилися своєю працею по відродженню України, як в останній боротьбі проти гетьмана та його уряду, і за весь час відродження Української Народної Республіки» та «Слова України» (також двох ступенів) — «для тих старшин та козаків, котрі виявили своє лицарство у бою». Закон скасовував всі орденські відзнаки колишньої Російської держави, крім Георгіївського Хреста та Георгіївської Зброї, які, як нагороди суто військові, були надзви¬чайно популярні і в армії УНР.
Процедура прийняття нормативних документів щодо нагород УНР свідчила про серйозність намірів Директорії створити власну нагородну систему. Рішення про запровадження власних відзнак приймалось на найвищому державному рівні. Разом з тим, поспішність проведення цієї справи у законодавчому порядку завадила прийняттю спеціальних документів — статутів відзнак, які мали регламентувати їх фукціювання. Розробка цих документів розпоча¬лась у квітні 1919 p . y інспекторському відділі Генштабу та Персо¬нальній управі Військового міністерства УНР і йшла у двох напрям¬ках — підготовки статутів бойової відзнаки (хреста) та бойової медалі. Перша мала називатися «Відзнака Республіки», а друга — «Відваги». Однак в липні 1919 р. ідея встановлення бойових нагород набула нового змісту. Замість запропонованих віданак Генштаб приймає рішення про встановлення бойового хреста і бойової медалі, об'єднаних спільною назвою «Відзнака Республіки» та спільним деві¬зом: «Хороброму лицареві рідного краю». Запровадженню законопро¬екту про бойову військову «Відзнаку Республіки» у листопаді 1919 р. завадили військові невдачі Директорії.
Новий етап у спробі встановити військові відзнаки УНР пов'яза¬ний з Зимовим походом армії УНР у запілля більшовицької та денікінської армій. В квітні 1920 р. Пенсійна управа Військового міністерства порушила справу про утворення ордена «Визволення», а після Зимового походу Рада Народних Міністрів УНР підготувала законопроект про нагородження всіх учасників походу спеціаль¬ними відзнаками. Однак підготовлені проекти статутів ордена «Виз¬волення» та Залізного хреста «За Зимовий похід і бої (6 грудня 1919 р. — 6 травня 1920 р.)» пролежали без руху у військовому міністерстві аж до жовтневих боїв 1920 р. З огляду на те, що передбачалось негайно розпочати нагородження бойовими орденами, Головний отаман військ УНР С. Петлюра 19 жовтня 1920 р. тимчасово затвер¬див статути ордена «Визволення» двох ступенів та відзнаки Залізний Хрест. Того ж дня був виданий відповідний наказ Головної Команди військ УНР. Статути цих двох нагород за власноручним підписом С. Петлюри зберігаються у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади України.
У березні 1921 p . y Варшаві були виготовлені перші знаки Заліз¬ного Хреста, а у Львові — жовто-блакитні муарові стрічки. Тоді ж розпочалося нагородження цією відзнакою. Знак № 1 отримав ко¬мандуючий Зимовим походом генерал-полковник М. Омелянович-иавленко, M 2 — начальник штабу походу генерал Ю. Тютюнник та 11X18 з— командир 2-ї Волинської дивізії генерал 0. Загродський.
Питання про нагородження С. Петлюри орденом Залізного Хреста позитивно вирішив Перший з'їзд Великої Ради Залізного Хреста, що відбувся у Калішському таборі 27 — 28 квітня 1921 р. на терені Польщі.
У зв'язку з першими врученнями ордена Залізного Хреста ви¬никло питання про долю інших нагород УНР — орденів «Визволення» та «Республіки». Розуміючи необхідність швидкого переведення цієї справи у площину юридичного оформлення, С. Петлюра 18 березня 1921 р. висловив побажання додати до ордена «Визволення» третій ступінь, а орден «Республіки» переорієнтувати з бойового на загально-громадське значення. У середині травня 1921 р. була створена Між¬відомча комісія по перегляду статуту ордена «Республіки», присту¬пила до роботи й комісія по доопрацюванню статуту ордена «Визво¬лення».
Враховуючи високий авторитет С. Петлюри, комісії дійшли вис¬новку, що нагородження перших лицарів орденів «Визволення» та «Республіки» має проводитись з власної волі Головного отамана. Таким чином, йому надавалось виключне право формувати перші орденські ради, які згодом мали посісти вагоме місце у структурі майбутньої держави.
Вищезазначені комісії через ряд несприятливих умов змогли завершити свою роботу лише в кінці 1922 року, однак до видання знаків нагород справа так і не дійшла. Брак коштів не дав змоги виготовити знаки орденів.
У ЦДАВО України зберігається ще один цікавий документ, де є власноручний підпис С. Петлюри. Це затверджений ним 12 червня 1923 р. опис нагрудного знака Юнацької школи по підготовці стар¬шин військового часу в таборі Каліш. Цей знак планувалось нада¬вати викладачам і випускникам школи, що у 1922 р. поповнили армію УНР на інтернуванні. Однак і цей задум не був реалізований.
Через шість років після загибелі С. Петлюри Головна Команда Військ УНР встановила у 1932 р. Хрест Симона Петлюри, який надавався всім учасникам визвольних змагань. У1974 р. Президія Української Національної Ради перейменувала хрест на Орден з правом спадкоємності За своїм зовнішнім виглядом хрест Симона Петлюри нагадує орден «Визволення», але з деякими змінами. Так, у центрі хреста розташований меч білого металу під тризубом, що мало символізувати незламну волю і рішучість С. Петлюри у боротьбі за утвердження ідеї незалежної Української держави.


Создан 02 мар 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником